Go to content

Open Data by default: історія, теорія і реальність

Open Data by default: історія, теорія і реальність

Open Data by default: історія, теорія і реальність
Навчання
23.02.2018

Принцип Open by default один з основоположних для ідеї відкритих даних. Як він формувався, що передбачає і які виклики провокує - читайте далі у матеріалі.

Аналітичну записку про Open Data by default підготувала команда Громадянської мережі ОПОРА ініціативи “Дані міст”. Вона розроблена на базі інформації з різних джерел. Це Міжнародна хартія відкритих даних, Вікіпедія, матеріали з Paris Innovation Review, The Economist, European Union Open Data Portal, а також, звісно, danimist.org.ua.

***

security 3014154 1920

Open Data by default - це принцип, який передбачає, що відкритими мають бути всі державні дані за замовчуванням. Відповідно до цього принципу, дані є безкоштовними, доступ до них має будь-який громадянин - простий містянин, чиновник, представник бізнесу або розробник програмного забезпечення. Виключення може бути зроблено, якщо відкриття даних становить потенційну небезпеку для суспільства.

Згідно з Міжнародною хартією відкритих даних, Open Data by default - один з 6-ти ключових принципів, які дозволяють суспільству отримати максимум користі від розкриття інформації державними органами та місцевою владою. Ось ці принципи.

1. Open by Default - відкритість за замовчуванням

Люди не мають звертатися до чиновників по інформацію. Вся інформація має бути оприлюдненою за замовчуванням згідно презумпції відкритості. Якщо якась інформація не є відкритою - уряд має обґрунтувати, чому зроблено саме так (наприклад, з метою захисту особистих даних громадян). При цьому громадяни мають бути впевнені, що відкриті дані не поставлять під сумнів їхнє право на приватність.

2. Timely and Comprehensive - своєчасність і всебічність

Відкриті дні мають бути актуальними - лише тоді вони становлять цінність для суспільства. Інформація має бути опублікована швидко й охоплювати всі сфери. Уряди мають надавати дані в оригінальній, незмінній формі, наскільки це можливо.

3. Accessible and Usable - доступність і корисність

Дані мають бути оприлюднені у машиночитному форматі.  Їх також має бути легко знайти. Одним із засобів реалізації цього пункту є створення державного порталу, на якому публікувалися б усі відкриті дані.

4. Comparable and Interoperable - схожість та взаємосумісність

Набори даних мають стикуватися один з одним - їх має бути легко комбінувати між собою. Це дозволить розробляти більше якісних продуктів та послуг.

5. For Improved Governance and Citizen Egagement - дані мають бути направлені на покращення управління та залучення до цього процесу громадян.

Відкриті дані дозволяють громадянам краще зрозуміти, що саме робить уряд. Ця прозорість може покращити якість державних послуг.

6. For Inclusive Development and Innovation - інклюзивний розвиток та інновації

Відкриті дані можуть допомогти стимулювати економічний розвиток. Наприклад, доступ до даних можна використовувати для того, щоб зробити більш ефективним сільське господарство або для боротьби зі зміною клімату. Вони відкривають потенціал не лише для покращення роботи урядів. Адже існує цілий всесвіт тих, хто вже заробляє або може заробити в майбутньому на використанні відкритих даних.

Про відкриття яких саме даних ідеться у принципі Open by default?

Термін “державні дані” включає в себе дані, які зберігають у себе національна, регіональна, місцева та міська влада, міжнародні державні органи та інші установи державного сектору. Також цей термін можна застосувати до даних, що пов’язані з державними програмами і послугами. Мова також іде й про ту інформацію, яка створено для уряду сторонніми організаціями.

Вільний доступ до державних даних та їх подальше використання є значною цінністю для суспільства та економіки. Тому державні дані повинні бути відкритими за замовчуванням.

Необхідно сприяти глобальному розвитку та прийняттю загальних стандартів і політик щодо створення, обміну та використання відкритих даних.

При цьому відкривати дані можна лише тоді, коли громадяни впевнені, що це не завдасть шкоди їхньому праву на приватне життя. Також громадяни мають право впливати на збір та використання їхніх особистих даних.

Історія Open data by default

Термін «відкриті дані» вперше з’явився 1995-го року у документі National Oceanic and Atmospheric Administration США. Його співробітники вирішили відкрити дані про погоду та стан екології. Відкриття цих даних стало проривом, але не вдовольнило американців. Все більше людей вимагали відкрити й інші дані, якими володів уряд та державні агентства.

Наступною віхою у відкритті даних став 2007 рік. 30 інтернет-активістів зустрілися в містечку Себастопол  на півночі від Сан-Франциско, щоб обговорити концепцію відкритих публічних даних та запропонувати її кандидатам у президенти США. Разом вони створили принципи, які сьогодні дозволяють нам визначати та оцінювати відкриті публічні дані.

Основна їхня ідея полягала в тому, що дані є суспільною власністю - так само, приміром, як наукові ідеї. Ними треба обмінюватися та використовувати їх для загального блага. Тоді це звучало як мрія. Але результат перевершив всі сподівання. У 2009-му на виборах президента США переміг Барак Обама. Він підписав два президентські меморандуми щодо роботи відкритого уряду, яка ґрунтується на відкритих даних. У 2014-му було прийнято закон про відкритість даних, якими володіє федеральний уряд.

У липні 2013-го лідери Великої вісімки підписали G8 Open Data Charter - “Хартію відкритих даних Групи восьми”. Вона складалася з 5 пунктів.

  1. Open by default

  2. Quality and Quantity

  3. Usable by all

  4. Releasing data for improved governance

  5. Releasind data for innovation

Також у цьому документі визначали 14 сфер, у яких мають відкрити дані - від освіти до транспорту, від охорони здоров’я до інформації про рівень злочинності.

На думку авторів документу, Хартія мала сприяти розкриттю економічного потенціалу даних, впровадженню інновацій та забезпеченню більшої підзвітності уряду перед громадянами.

В наступні кілька місяців роботу розпочали кілька міжнародних ініціативних груп.

Перехід до ідеї Open by default, що передбачає відкритість за замовчуванням, став зміною парадигми для більшості державних та приватних організацій. Ідея виникла внаслідок кризи довіри громадян до державних інституцій та великих компаній, що працюють у сферах енергетики, транспорту, банківському середовищі.

Але з країн на той момент ще Великої Вісімки дані відкрили тільки Велика Британія, Франція та Італія. Тому потрібен був новий документ. Таким стала Міжнародна Хартія відкритих даних.

Обговорення її принципів розпочалося на Міжнародній конференції відкритих даних в Оттаві у 2015-му. В цьому заході брали участь представники урядів, громадських організацій та різноманітних інституцій з усього світу - загалом понад 1000 учасників. Вони сформулювали понад 350 зауважень до первісної версії документу, які були враховані під час роботи над кінцевим варіантом Хартії.

Цього ж року Хартію було прийнято на засіданні Генеральної Асаблеї ООН.

Можна сказати, що зараз амбіції щодо відкритих даних також змінилися. Йдеться не так про зміну світу, як про можливість модернізувати дії громади.

Що може дати суспільству Open Data by default?

  • Збільшення прозорості. Громадяни отримують додатковий механізм контролю влади та впливу на механізм прийняття рішень.

  • Уряди отримують підвищену довіру до своїх дій з боку громадян, які тепер краще бачать, що відбувається в нетрях «державної машини»

  • Сприяння інноваціям. Безкоштовний доступ до даних заохочує розробників створювати нове програмне забезпечення, яке за інших умов просто було б неможливим. Розробники мають можливість створювати на основі відкритих даних додатки, які мають полегшувати громадянам повсякденне життя і заробляти на цьому гроші.

  • Відкриті дані корисні для дослідників та журналістів.

В яких країнах відкрито дані?

До Міжнародної хартії відкритих даних зараз приєдналися уряди 17 країн. Вони визнають принцип Open Data by default як провідний та прагнуть до того, щоб їхні уряди за визначенням відкривали всю інформацію.

Перелік цих країн - Австралія, Колумбія, Гватемала, Панама, Сьєра-Лєоне, Велика Британія, Аргентина, Коста-Ріка, Італія, Парагвай, Південна Корея, Уругвай, Чилі, Франція, Мексика, Філіпіни, Україна.

Open Data - додаткове джерело прибутків

Дані називають «новою нафтою» - найбільш цінним ресурсом у світі. Адже 5 найцінніших фірм у світі - Google, Amazon, Apple, Facebook та Microsoft - базують свою роботу саме на даних. Навіть промислові гіганти, такі, як Siemens чи General Electiric, тепер презентують себе саме як гравців на ринку даних.

У 2016-му році Open Data Direkt Market Size у Євросоюзі оцінювали на рівні 55 мільярдів євро.

За оцінками аналітиків, до 2020-го року цей ринок може вирости на 37% та скласти 75,7 мільярдів євро. Також очікують, що з 2016-го до 2020-го року завдяки відкритим даним вдасться створити 25000 нових робочих місць. А державні установи Євросоюзу у 2020-му зможуть завдяки відкритим даним заощадити 1.7 млрд євро.

Виклики в процесі впровадження принципу Open by default

  • Відкриття даних потребує великої кількості сил та ресурсів. Особливо якщо йдеться про принцип Open by defafult - даних просто безліч, потрібні і кошти, і фахівці, і матеріально-технічно база. Тому чиновники часто надають перевагу відкриттю даних, які легко оприлюднити (технічно, юридично та політично). Як наслідок, дані, які мають більш високий соціальний вплив чи потенціал, можуть залишатися поза межами політики.

  • Проблема сумісності. Дані мають бути представлені у машиночитному форматі - так, щоб їх було легко опрацьовувати за допомогою комп’ютера. Тоді їх одразу можна було б  застосовувати для написання програм чи додатків. На практиці ж навіть у країнах, які давно поставили собі за мету відкрити дані (як от Франція), датасети від місцевої влади різних міст можуть різнитися за форматом. І тоді у розробників нема змоги створювати на їх базі додатки, які були б корисні населенню.

  • Хто користуватиметься відкритими даними? Першими їх користувачами стали розробники, що брали участь у великих конкурсах на кшталт NYC Big Apps в Нью-Йорку. Але практика показала, що розробників цікавлять лише окремі типи даних, які легко монетизувати. Весь обсяг даних їм просто непотрібний. Виходить, що частина даних, у відкриття яких було вкладено фінансові та людські ресурси держави, так і не знаходять собі застосування і не можуть привернути до себе увагу громадян.

  • Якість даних. Часто трапляється так, що державні структури або місцева влада оприлюднюють дані, які не є цікавими для простих людей. Такі дані стають «брудними», «засмічуючи» собою портали. Мало просто відкрити дані, треба ще, щоб ними зацікавилися розробники, які можуть написати на основі цих даних програми та додатки.

  • Хто зароблятиме на даних? Принцип Open by default передбачає, що дані мають бути у вільному доступі. Але водночас вони - основа прибутків у сучасному світі. Їх джерелом є громадяни. Оприлюднення даних передбачає вкладання коштів у цей процес. Треба визначатися, кому належать відкриті дані, чи завжди доступ до оновлених актуальних баз має бути безкоштовним, які бази і чому платні та хто може заробляти на них гроші.

  • Безпека (кіберзлочинці, терористи). Дані, відкриті для всіх, можуть використовувати не лише законослухняні розробники чи громадяни, а й злочинці. Питання їх захисту залишається відкритим.

  • Приватність - дані можна відкривати лише в тому разі, якщо їх відкриття не суперечитиме принципу захисту приватного життя громадян. Але де насправді проходить ця лінія? Як визначити, які дані можуть потенційно порушити приватність, а які ні?

 

Всі ці питання досі залишаються відкритими.

 

Підготувала команда Громадянської мережі ОПОРА

ініціативи “Дані міст”

Організатори:

OPORA TechSoup NED NED

 

Інформаційні партнери:

Gurt

Генеральний інформаційний партнер

Hromadskyi prostir

Focus.ua

UCMC